Контрольний твір

Мене звати Марiчка, я походжу з роду Гутенюкiв.Мiж моїм родом i родом Палiйчукiв iснує стара ворожнеча. Ніхто вже не міг точно пригадати, звідки пішла ворожнеча, але й досі всі кипіли злістю й завзяттям.Так доля й звела мене з Iваном.Одного разу моя сiм'я поверталася з церкви i зустрiлася з ворогуючим родом,здiйнялася бiйка,дiйшло навiть i до мене. Iван, не думавши довго, ударив мене в лице. Я скривилась,притулила руками до грудей сорочку i почала тiкати. Iван зловив мене коло рiки, шарпнув за пазуху i роздер.Звiдти впали на землю новi кiсники, а я  з криком кинулась їх захищати. Але вiн видер i кинув у воду. Тодi я , зiгнута вся, подивилась на нього спiдлоба  глибоким зоромчорних матових очей i спокiйно сказала:

- Нiчьо... В мене є другi... май лiпшi.

Я наче його потiшала.

 Здивований лагiдним тоном, Iван мовчав.Потiм Iван розповiв менi що добре грає на флоярi, що бачив щезника,вислухавши дивнi розповiдi  я вирiшила примиритися з ним дiставши довгий цукерок, половину вкусила, а другу поважним, повним довiр'я рухом подала йому. Вiн завагався, але узяв. Тепер ми вже сидiли рядочком, забувши про вереск бiйки й сердитий шум рiчки, а я оповiдала йому, що зовуся Марiчка,  що  пасу  вже  дроб'єта (вiвцi), що якась Марцинова - слiпа на одно око - покрала у нас муку...  i

таке iнше, обом цiкаве, близьке i зрозумiле. Потім стали разом пасти овець. Iван грав на флоярі, а я складала пісні,дуже я любила спiвати спiванки. Коли ми підросли, між нами зародилося кохання. Але Іван мусив йти у полонину найматися.I я спiванками косичила наше розлучення, менi  було  жалко,  що  надовго перервуться нашi стрiчi в тихому лiсi. Обiймала за шию Iвана та, тулячи до його лиця бiляву головку, стиха спiвала йому над вухом:

   Iзгадай мнi, мiй миленький,

   Два рази на днину,

   А я тебе iзгадаю

   Сiм раз на годину.

  I пiсля цього ми з ним не бачились.Моє життя забрала бурхлива рiчка Черемош лютi габи збили мене з  нiг,  кинули  потiм  на  гоц  i понесли помiж скелi в долину. Мене несла  рiка,  а  люди  дивились,  як крутять мною габи, чули крики й благання i не могли врятувати.Я являлась Iвановi в снах вiн чув мiй голос я не давала можливостi йому про мене забути,вiн пiшов з життя вслiд за мною i ми приєдналися до того таємничого світу