Михайло Коцюбинський - письменник сонячний. І не тільки тому, що «носив У душі сонце», як сам про себе казав... Уся його проза, попри соціально загострені драматизм і трагізм, - це світлий відкритий простір для душі й духу, де тісно переплелися слово, колір, звук.
“Весь час проводжу в екскурсіях по горах, верхи на гуцульському коні, легкому й граціозному, як балерина. Побував у диких місцях, доступних небагатьом, на “полонинах”, де гуцули – номади проводять зі своїми стадами все літо. Якби Ви знали, яка величала тут природа, яке первісне життя. Гуцули – дуже оригінальний народ з багатою фантазією, зі своєрідною психікою. Глибокий язичник – гуцул все своє життя. до смерті проводить в боротьбі зі злими духами, що населяють ліси, гори і води. Християнством він скористався лише для того. щоб прикрасити язичницький культ. Скільки тут красивих казок, переказів, вірувань, символів! Збираю матеріали, переживаю природу, дивлюсь, слухаю і вчусь”.
Комментариев нет:
Отправить комментарий